Атлас мисливської лексики Західного Полісся

atlas_myslyvleks

atlas_myslyvleks2

Атлас мисливської лексики Західного Полісся. ‒ Луцьк : Вежа, 2008. ‒ 410 с.

“Зафіксована нами мисливська лексика показує стан західнополіських і суміжних говірок на початку 1980-х років ХХ ст. Однак цю лексику назвати загальновживаною навіть на той час не можна, оскільки багато мисливських термінів і донині не відомі широкому загалу, а частина перейшла в пасивний запас. Отже, специфіка цієї тематичної групи лексики в тому, що в ній багато застарілої лексики (напр., назви силець для лову качок на воді під час їхнього жирування, пор.: пруг|ло) та запозичених слів (насамперед це стосується мисливської рушниці та назв її частин, видів колективного полювання та ін.).

Другою особливістю цієї лексики є те, що не всі респонденти, навіть досвідчені полювальники, знають специфічні мисливські терміни, оскільки це знання залежить од віку людини і досвіду (чи був колись нагоничем під час панського полювання, чи користувався старовинними рушницями і т. ін.) та від індивідуальних особливостей полювання (сам полює чи з колективом, із засідки чи з нагоничами, як браконьєр чи за офіційним дозволом) і фізико-географічних зон (у лісі чи в полі, на суші чи на воді, на півдні Волинської області, де не водяться, напр. тетеруки, чи на півночі і т.д.). Тому назви петель для лову куріпок чи зайців або різновидів мисливської рушниці ‒ одностволка чи двостволка ‒ відомі на всій досліджуваній території, однак лише обмежене коло респондентів могло дати відповіді на окремі питання (напр., про колективне полювання з панами або про облаву на вовка знали тільки ті, хто брав участь у такому полюванні; так само змогли описати триствольну мисливську рушницю або двоствольну з вертикальним розташуванням стволів тільки ті, хто нею користувався або хоча б бачив). Тому особливістю такого атласу є і те, що лише на частині карт знаходимо скартографовану відповідь з кожного населеного пункту (пор.: “Загальна назва полювання”, “Той, хто займається полюванням”, “Місце, обране для полювання”) або майже в усіх (“Місце, де звірі пʼють воду”, “Фігури, які утворює заєць на снігу, щоб заплутати сліди”), але є карти, у яких зафіксовано відповіді лише в окремих н.пп. <…>

Якщо при дослідженні, напр., побутової лексики здебільшого кожна описувана реалія має назву, то специфіка мисливської ‒ є реалія, а респондент її не знає, або респондент хоч і знає її, але не може подати назву, при цьому часто або використовує лексему, що йменує подібні реалії, або “творить” якусь власну, часто оказіональну”.

З передмови, 5 стор.