Силенська гуторка (Друге видання)

sylenska_gutorka_2v

sylenska_gutorka_2v2

Силенська гуторка. ‒ Луцьк : Вежа, 1996. ‒ 168 с. (ТОВ “Ковельська міська друкарня”)

Чому така назва ‒ “Силенська гуторка”? По-місцевому гýторка ‒ це говірка. Отож, читачам пропонується повний опис говірки села Сильне Ківерцівського району Волинської області.

На початку подані деякі відомості з історії села, наведені прізвища, імена (з усіма варіантами) та прізвиська силенців, перераховані місцеві мікротопоніми. Чільне місце займає словник діалектизмів.

Для мовознавців, етнографів, фольклористів, викладачів і студентів, а також усіх, хто цікавиться народною мовою.

Автор висловлює щиру подяку Степанові Радіону за перше видання “Силенської гуторки” в Австралії (Мельбурн, 1994), а також Данилові Дмитриківу (Толідо, США) та Пилипові Шайді (Сан-Паоло) за матеріальну допомогу для цього видання.

ISBN 5-7763-9859-2

                                                         © Г. Аркушин, текст

© М. Нестерчук, ілюстрації

 

“За переказами, нинішнє село Сильно ‒ це пізніше поселення. Адже відомо, що наші предки селилися біля річок чи озер, а в Сильному таких якраз немає (щоправда, дехто із старожилів стверджував, що за сучасною колгоспною конюшнею колись було озеро, але назви його вже ніхто не памʼятає). Отож, цілком можна довіряти переказові, що наше село не таке вже й старе. А от давніше місце поселення було в теперішньому урочищі Сéлища приблизно на однаковій віддалі між сучасними Сильном і Городищем. <…>

Причиною зміни місця поселення була велика чума (за іншими переказами ‒ холера), від якої померло багато людей. Жителі нічого не могли вдіяти ‒ помирало мале і старе, бо вже й земля була зарáжана чумою (холерою), однак залишати своє село добровільно ніхто не хотів. Тоді за наказом цариці (якої?) людей силою заставили перебратся на нове місце, де сучасне село. Через те, що силою переселили (насильно), ніби і походить назва Сúльно (Сильне).

Перша письмова згадка про село датується 1577 роком”.

4 стор.