Словник західнополіських говірок (Друге видання)

slovnyk_zahgovirok

slovnyk_zahgovirok2

Словник західнополіських говірок. А‒Я. ‒ Вид. 2-ге переробл., випр. і доп. ‒ Луцк, 2016. ‒ ХХІV + 648 с.

Передмова до другого видання

Від часу першого видання “Словника західнополіських говірок” пройшло вже 15 літ. За цей час автор зібрав декілька тисяч лексем для доповнення реєстру, особливо багато доповнень узято з таких збірників текстів: “Голоси з Волинського Полісся” (Луцьк, 2010), “Голоси з Берестейщини” (Луцьк, 2012) та “Голоси з Підляшшя” (Луцьк, 2007), які значно розширили реєстр словника. Наявна також відеотека з розповідями діалектоносіїв, що не була ще опублікована.

У цьому виданні виправлені недогляди, уточнено фонетику, семантику та ін. Послідовно представлені омоніми, особливо, якщо однозвучні лексеми належать до різних частин мови.

По-новому подані покликання на населені пункти (записи із 794 н. пп.), при цьому першим стоїть той н. п., з якого взята ілюстрація, а далі ті (переважно від двох до п’яти), у яких була зафіксована ця заголовна лексема. Такі покликання не свідчать про територіальне поширення діалектизмів на Західному Поліссі; деякі відомості про це можна почерпнути з лінгвогеографічних праць автора – “Атлас мисливської лексики Західного Полісся” (Луцьк, 2008) та “Атлас західнополіських фаунономенів” (Луцьк, 2008), а також, крім лінгвогеографічних праць, названих у передмові до першого видання Словника, з “Атласу західнополіських назв лікар­ських рослин” Р. Омельковець (Луцьк, 2003) та “Атласу ентомологічної лексики Західного Полісся” Л. Чирук (Луцьк, 2010).

Оскільки більшість доповнень узято зі зв’язного мовлення діалектоносіїв, то й більш повно розкрито семантику багатьох лексем, тлумачення доповнено виявленими новими значеннями, довгі ілюстрації мають скорочення (<…>). Окремими статтями подані не часто вживані в західнополіських говірках дієприслівники, а також вміщені прикметники та прислівники вищого та найвищого ступенів порівняння, якщо вони мають значні відмінності від літературних форм.

У цьому виданні частину ілюстрацій подано двічі, а то й тричі, що залежить від кількості наявних діалектизмів.

Прізвиська вміщені лише ті, що характеризують особливості мовлення окремих груп носіїв. Ономастична лексика, як правило, представлена лише народними назвами релігійних свят та варіантами власних особових імен, що перейшли в апелятиви.

VІІ стор.